Чому Python топ, а MacBook не дуже. Історія незрячого розробника, який поліпшує доступність сайтів

Костянтин Гладкий — бекенд-розробник, який створює інклюзивні рішення. Він програмує понад десять років, попри те, що майже не бачить через генетичне захворювання.

У розмові з DOU Костянтин розповів, чому обожнює Python, який радить інклюзивний софт і які є стереотипи про людей із втратою зору. А ще про те, чому MacBook для незрячих це погана ідея і як потрібно виправляти ситуацію з доступністю в Україні.

Уся інформація про рекомендовані програми та застосунки в тексті є особистою думкою героя інтервʼю. Матеріал відбиває особистий досвід спікера. Редакція DOU не закликає користуватися пропонованими рішеннями.

«Наразі навчання в університеті мені вже не потрібне». Про початок програмування

Фото з особистого архіву

Упродовж життя мій зір гіршав через генетичну хворобу. Наразі в мене 1% зору, тобто я бачу силуети людей, можу відрізнити двері від стін, машини, стовпи, контрастні бордюри тощо.

Програмуванням я зацікавився в школі. Тому після 9 класу обрав спеціалізований коледж у Трускавці. Але навчання там мене не надто захопило: це були 2010-ті, а викладали за старими методиками 2000-х. Завдання здавалися безглуздими, наприклад, зробити програму для підрахунку математичних рівнянь. Навіщо, якщо на будь-якому пристрої вже був калькулятор? Тому я почав розбиратися самостійно. Найкраще вчитися, розв’язуючи справді цікаві задачі.

Через проблеми із зором я не пішов навчатися в університет після коледжу. На жаль, тоді не знав про більш сучасні технології, які могли б полегшити навчання. Тепер розумію, що час втрачений і наразі навчання в університеті мені вже не потрібне.

«Саме з Python я рекомендую починати новачкам». Про мови програмування

Я здебільшого навчався через уроки на YouTube. До речі, тоді не знав англійської мови, та це не стало перешкодою: усе необхідне я перекладав, а фрагменти коду й так зрозумілі — достатньо побачити приклад, щоб втямити, як це працює.

Починав навчатися, коли ще краще бачив і не розумів масштабу проблем із зором, тому спершу розбирався із фронтенд-розробкою: із HTML і СSS для створення сайтів. Хоча ці мови прості, саме для незрячих я б не радив починати з них через високу конкуренцію. HTML-сайт, який створив незрячий, може виглядати неідеально, хоча матиме чітку та зрозумілу структуру. Після HTML і СSS я перейшов до JavaScript, який додає динаміку на сайтах: наприклад, анімації, що з’являються або зникають.

Розібравшись з «обличчям» сайту, я захотів додати логіку: можливість реєстрації, коментарів, обміну повідомленнями. Тоді почав вивчати PHP — просту й функціональну мову для розробки бекенду, яка має відносно низький поріг входу. Після PHP трохи вивчав C# і створював програми для десктопів, зокрема під Windows, але комерційних проєктів із цією мовою в мене не було.

П’ять років тому я ознайомився з Python, і тепер раджу її всім

Почав вивчати Python випадково: один з користувачів у групі незрячих намагався зробити аддон для покращення доступності та зручності телеграму, та в нього не все вийшло. Ідеї були класні, і я вирішив їх все-таки втілити. Тоді це було можливо лише з Python. Я створив кілька плагінів для незрячих, потім складніші рішення: клавіатурний тренажер, ігри, застосунки. Так Python швидко стала моєю улюбленою мовою. Це дуже проста мова програмування, але й одна з найбільш функціональних.

Python приваблює своєю лаконічністю та високорівневістю. Умовно, не потрібно писати «візьми хліб, поклади на стіл, посунь його до себе», і навіть не «візьми хліб, намасти маслом, поклади ковбасу». З Python задача може звучати як «зроби бутерброд» — і мова обере найкращі шляхи, закладені раніше. Це значно економить час, що важливо для бізнесу. Крім того, Python має велику кількість готових модулів.

Більшість стартапів зараз робляться на Python через її швидкість і зручність. І це не знижує надійності: наприклад, багато платформ типу Instagram і YouTube використовують Python. У них працюють складні алгоритми, як-от видача контенту в YouTube чи рекомендації в Spotify, які теж базуються на Python.

Звичайно, ця мова має свої обмеження. Наприклад, якщо розробляти потужну гру, Python не найкращий вибір, адже для цього потрібен більший контроль над ресурсами компʼютеру. Але для вебсервісів, бекенду чи інших завдань буде оптимально.

Саме з Python я рекомендую починати новачкам у програмуванні. А за потреби ви завжди можете перейти на інші мови. Загалом не бійтеся вивчати програмування: знаючи одну мову, кожна наступна дається легше, адже основи залишаються схожими, змінюється лише синтаксис.

«У мене було не так багато співбесід». Про те, як знайти роботу

Я почав працювати у 20–22 роки. Більшість моїх проєктів — фриланс. Клієнти знаходили мене через сарафанне радіо, а потім рекомендували своїм друзям і так далі. Часто мене рекомендував мій шкільний учитель з інформатики. На фриланс-біржах я майже не працював.

Останні два роки я в компанії Inclusive IT, займаюся її основним сервісом — «Цифровим пандусом». Це програма для автоматичного виявлення проблем, які заважають людям із втратою зору користуватися сайтами.

Насправді у мене було не так багато співбесід: мені пощастило. Коли я прийшов до Inclusive IT, керівник уже мав досвід роботи з незрячими людьми. У компанії були тестувальники з втратою зору, і він чітко розумів, на що вони здатні. На співбесіді мене запитували лише про професійні навички, дали тестове завдання — я його виконав, і цього було достатньо. Не питали про дипломи, місце навчання чи мій зір.

Це було ідеально: покажи, що ти можеш, а не розказуй про навчання чи дипломи

Та я розумію, що такий підхід трапляється нечасто. Наприклад, мою знайому, яка працює в одному міністерстві з документами, якось не брали на роботу через зір. Її професійність ніхто не ставив під сумнів, але казали: «Ми не знаємо, як із вами працювати, якщо ви не бачите».

Та прогрес є. Наприклад, у TikTok є блог незрячої сонграйтерки, де вона розказує про життя. Нещодавно вона отримала пропозицію працевлаштування від власника фірми, який побачив її блог і зрозумів, що незрячі можуть працювати повноцінно. Він навіть попросив її поширити інформацію серед спільноти незрячих і запросив ще кількох людей на співбесіду.

Тому моя порада всім незрячим і слабозорим: виходьте з дому й показуйтеся людям, знайомте інших із тим, як ми живемо й працюємо. Так, спочатку ви можете відчувати дискомфорт. Та що більше нас буде, то швидше звикнуть люди.

«Це одна з небагатьох сфер, де я можу працювати на рівні зі всіма». Про незрячих в ІТ

Коли я починав програмувати, ще не сприймав себе як незрячу людину. Зараз я розумію, що IT — це одна з небагатьох сфер, де я можу працювати на рівні зі всіма. Раджу передусім визначити сферу, в якій можете і хочете працювати.

Фото з VI Міжнародного тифлофоруму 2024 р., Київ

• Мій досвід свідчить, що можна розвиватися в бекенді. Це складно, але дуже цікаво й перспективно.
• Від знайомих чув, що аналіз даних теж доступний для незрячих. Треба знати SQL, яка дає змогу створювати запити до баз даних. Наприклад, отримуєш набір таблиць, пишеш запити, які витягують потрібні дані, аналізуєш їх і робиш висновки. Ця робота не вимагає знання багатьох мов програмування, але є корисною й захопливою.
• Тестування програм і сайтів, особливо на доступність для людей з інвалідністю. У Штатах і Європі це дуже важливо, бо доступність регулюється законом. Тестувальники перевіряють, чи сайт зручний для користування, пишуть звіти й рекомендації. Якщо знаєш англійську, можна працювати дистанційно на закордонні компанії.

Важливо братися за задачі й відкидати вічне відчуття, що ви не готові. Думаю, це спільне що для зрячих, що і незрячих. «Ще трохи повчусь, і буду працювати» може тривати роками. Я вважаю, що навчання має бути прикладним: не навчання заради навчання, а заради розв’язання конкретних питань.

Ось найпоширеніші проблеми у доступності сайтів:

• Слабка контрастність. Це особливо важливо для людей із частковою втратою зору. Наприклад, текст чи елементи жовтим кольором на оранжевому тлі погано зчитуються.
• Непідписані або погано підписані посилання. Наприклад, є список із тисячею пісень, і біля кожної — кнопка «завантажити». Для незрячого користувача зі скринридером вони звучатимуть однаково, і не буде зрозуміло, якої пісні стосується кожна кнопка. Тому посилання мають бути чіткішими, наприклад: «завантажити [назва пісні]».
• Іконки без опису. Зазвичай усі стрілочки, хрестики чи плюсики, які є просто зображеннями, озвучуються як «кнопка, кнопка, кнопка». У таких випадках користувачеві доводиться натискати кожну кнопку, щоб зрозуміти її призначення. Це дуже незручно.
• Зображення без альтернативного тексту. Альтернативний текст допомагає незрячим користувачам розуміти, що зображено на картинці. Наприклад: «На зображенні котик, який мило спить».
• Недоступні динамічні елементи. Наприклад, вікна, повідомлення, які спливають тощо. Нове повідомлення в такому чаті може спровокувати озвучення всього чату замість лише нового повідомлення. Це надзвичайно незручно. Правильне озвучення динамічних елементів нескладно реалізувати, але розробники часто не знають, як це зробити.

«Linux, хоч і гнучкий, поступається Windows у доступності». Про софт та обладнання для незрячих

Вибір залежить від особистих уподобань, але я особисто не раджу MacBook для незрячих користувачів. Я знаю випадки, коли люди приходили працювати в компанії на зразок Facebook, де їм видавали MacBook, бо це стандарт. Але для кількох незрячих співробітників довелося купувати окремо Windows-ноутбуки, адже на Mac працювати було складно.

Безумовно, на MacBook є функції доступності, але там складніші комбінації клавіш і їх потрібно використовувати більше. Це суттєво впливає на швидкість роботи. До того ж macOS — закрита система. Це означає, що не можна дописувати власні плагіни. На Windows є величезний потенціал для кастомізації, наприклад, через програму NVDA, яка дає змогу створювати власні модулі.

На мою думку, Windows — оптимальна операційна система для незрячих, попри нюанси, як-от ризик вірусів, слабка стабільність та автономність. Windows дозволяє встановити спеціальні програми для незрячих і має кращу інтеграцію зі скрінрідерами. Linux, хоч і гнучкий, поступається Windows у доступності. Тому я запускаю Linux у середовищі Windows через WSL (Windows Subsystem for Linux) і працюю безпосередньо там.

Як редактора для розробки я використовую Visual Studio Code. Це безплатний редактор від Microsoft, який можна налаштовувати за допомогою різних плагінів. Його функції доступності вражають: усі елементи інтерфейсу озвучуються, причому доступ до кожного можна отримати кількома способами, залежно від потреб користувача. Він постійно оновлюється, і в кожному релізі є окремий розділ, присвячений покращенню доступності. Таке враження, що його розробляли настільки ретельно, щоб у незрячих не було іншої альтернативи. Вважаю його доступним на 100%, тому працюватиму з ним ще довго.

Visual Studio — інший редактор від Microsoft, значно потужніший і підходить для розробки будь-яких застосунків. Можна сказати, це вже повноцінне середовище розробки, придатне для створення застосунків на Android, під Windows, а також для сайтів. Проте з доступністю у Visual Studio гірше: вона додана пізніше, і наразі не досягає рівня Visual Studio Code.

Також рекомендую використовувати NVDA як екранний диктор. Він безплатний, легко розширяється плагінами, можна адаптувати багато функцій під індивідуальні потреби. Так незрячі розробники можуть уникнути зайвих дій і зекономити час.

Наприклад, я створив кілька модулів для роботи з Telegram, WhatsApp і клавіатурного тренажера, щоб зробити ці сервіси зручнішими для користування. Оскільки для Python критичні пробіли, я налаштував NVDA на озвучення кількості пробілів на початку рядка. Під час написання коду я також вмикаю режим, щоб NVDA озвучував усі символи: крапки, коми, лапки, дужки, підкреслення. Це важливо, адже в коді кожен знак пунктуації може змінити логіку роботи програми. Новачкам це може бути складно для сприйняття: код здається переповненим символами. Та з досвідом я звик і тепер легко працюю в такому режимі. До того ж NVDA повністю українізована завдяки волонтерам, зокрема завдяки Володимиру Пирігу із Львова.

Окрім цього, я створив плагін для відкриття терміналу в папці натисканням лише однієї комбінації клавіш. І налаштував гарячу клавіш для створення текстових документів, адже у Windows її немає.

Щодо браузерів, то всі основні (Chrome, Mozilla тощо) є повністю доступними.

Фреймворки. Добре володію FastAP: асинхронним вебфреймворком для Python, який часто використовував для «Цифрового пандуса». Також освоїв Django: він зручний і дає змогу швидко реалізувати проєкти різної складності. Наприклад, я самостійно створив інтернет-магазин за місяць, працюючи по декілька годин на день. Якби працював повний день або в команді, проєкт можна було б завершити за тиждень.

Технології та ПЗ. Крім того, працюю з Selenium, Celery, Docker, Docker Compose. У роботі часто стикаюся з базами даних, тому добре володію MySQL і PostgreSQL, пишу складні SQL-запити.

Для командної роботи необхідно використовувати систему контролю версій GitHub. Щоб одночасно працювати над одним проєктом багатьом людям. Однак доступність GitHub для незрячих користувачів залишає бажати кращого. Тому я виконую всі дії через термінал: використовую команди на кшталт git commit, git push, git pull.

І важливо, що я працюю через термінал. Так можна виконувати майже всі дії швидше й зручніше, ніж через графічний інтерфейс. Це дуже економить час, тому термінал використовують багато програмістів, незалежно від відсотка зору.

Наприклад, працюючи з базами даних, я використовую його, бо програми для перегляду записів баз даних часто мають низький рівень доступності. Те саме стосується Docker.

Встановлення програм — теж через термінал. Зазвичай для встановлення Google Chrome треба зробити кілька дій. Я ж просто відкриваю термінал, пишу команду winget install Google Chrome і натискаю Enter. Це все: програма завантажується, встановлюється, і жодних додаткових дій не потрібно.

«Хочу замовити піцу там, де вона смачніша чи дешевша, а не тільки там, де сайт доступний». Чого Україні бракує для комфортного життя незрячих

Звукові маячки. Вони значно полегшують орієнтування в просторі. За допомогою цифрових рішень можна знайти локацію, але визначити, де саме вхід, — справжня проблема. Саме її вирішують звукові маячки. Якщо такий маячок встановлений на вході в приміщення, незряча людина наближається, вмикає застосунок, який взаємодіє з маячком, і той видає характерний звук. Людина йде на звук, щоб знайти вхід.

Приклад звукового маячка від НГО «Практика інноваційного досвіду»

Тактильні плити. У Львові з цим нормально, але в інших містах це велика проблема. Ідеш уздовж дороги й не знаєш, де можна перейти. Світлофори не озвучуються, дороги нерівні. Львівська бруківка ще більше ускладнює пересування — білу тростину доводиться постійно тримати на вазі, бо вона зачіпається, що фізично дуже важко.

Закон, який регулює права незрячих. В Україні наразі такого немає. Наприклад, у країнах ЄС чи США усі сервіси зобов’язані бути доступними. Зараз в Україні є вимога щодо доступності лише для державних сервісів, але навіть там це реалізовано частково й неповноцінно. У банківському секторі є певний прогрес: нещодавно ухвалили закон, який рекомендує банкам забезпечувати доступність. У результаті торік багато банків почали працювати над доступністю сайтів і застосунків, розуміючи, що це лише перший крок перед обов’язковим регулюванням.

Однак доступність має бути впроваджена для всіх сервісів. Наприклад, я хочу замовити піцу там, де вона смачніша або дешевша, а не лише там, де сайт доступний.

Мій топ доступних застосунків

Звісно, в Україні є компанії, які піклуються про доступність і вкладають у це гроші, зокрема:

• «Укрзалізниця» — дуже доступний, та це результат роботи багатьох років;
• Uber — повністю доступний, зручний для виклику таксі;
• Monobank — доступний, щоб зробити базові банківські операції без проблем;
• Rozetka — один з найкращих в Україні, але є куди рости. Там доволі дорогі товари, та я готовий платити більше за доступність і можливість виконувати всі дії самостійно: замовлення, повернення, читання коментарів тощо.

Доступні, але можна покращити: «ПриватБанк», таксі 838, EasyWay (застосунок для перегляду маршрутів автобусів), «Дія» (доступна, за винятком електронного підпису: сканувати обличчя незрячим проблематично).

Зараз у списку немає застосунку «Нової пошти», мова саме про нову версію. Старий, який зараз називається «old», був дуже доступним і зручним. У новому поки що доступність значно гірша, тому його не можу рекомендувати. Сподіваюсь, це виправлять.

Поради для інклюзивної розробки

Щодо загальних рекомендацій, усі сайти повинні відповідати стандартам доступності WCAG (World Wide Web Consortium). Це організація, яка встановлює правила доступності. У розвинених країнах закон зобов’язує дотримуватися цих стандартів. У WCAG є три рівні доступності. Хоча б другий рівень має бути забезпечений, а третій — це вже ідеал.

Сайт має бути зручним для користувачів із різними можливостями, без додаткових перемикачів чи кнопок типу «зробити сайт доступнішим». Адже це не вирішує загальних проблем: часто просто збільшується шрифт чи змінюється контрастність. Це погана практика.

Я вважаю, використання ARIA-атрибутів має бути обовʼязковим для динамічних елементів. Якщо на сайті щось динамічно змінюється, мене мають про це повідомляти. Наприклад, десь щось з’явилося, зникло чи оновилося — система має це озвучувати.

Також усі елементи інтерфейсу повинні мати назву, яку скринридер зможе прочитати: кнопки, посилання, перемикачі тощо.

Доступність є в чому поліпшувати. Нині жоден сайт не пропонує доступної карти. Раніше в багатьох банках, сервісах доставки та таксі треба було обрати адресу на карті. Для незрячої людини це майже неможлива задача. Якщо це складно реалізувати, поруч із картою завжди має бути зручний альтернативний спосіб вибору адреси чи введення даних. «Нова пошта» цікаво вирішила цю задачу: замість карти з відображенням локації посилки вони зробили список із точками, де вказаний час та адреса перебування посилки.

Застосунки для незрячих

Ці застосунки не просто зручні, а хочуть поліпшити життя людини із втратою зору:

• Greta — озвучує фільми в кінотеатрах. Він синхронізується зі звуком у фільмі та описує події, як відбувається на екрані, але не озвучуються героями. Дуже корисний для перегляду фільмів.
• Be My Eyes — незрячий може зв’язатися зі зрячим волонтером, щоб отримати допомогу. Тобто цей застосунок можуть встановлювати і зрячі люди, щоб допомогти іншим.
• Unigram — сторонній клієнт Telegram, розроблений незалежним програмістом з Італії. Його не створювали спеціально для незрячих, та вийшло так, що він чудово доступний, порівняно з самим телеграмом. Його зроблено на основі відкритого коду Telegram, але із покращеннями. Наприклад, інтерфейс оптимізований для скринридерів, і це робить його унікальним рішенням для Windows.

До цієї категорії входить Chat GPT 4.0: він має віртуального асистента, з яким можна спілкуватися голосом, а ще вмикати камеру та в реальному часі розпитувати, що розташоване навколо. Якщо асистенту надіслати зображення, він пояснить, що на ньому. Не додаю до списку, бо все-таки це рішення для широкого загалу.

Також є скринридери для смартфонів. Наприклад, TalkBack для Android, який вбудований у систему, або VoiceOver для iOS. Проте багато незрячих користувачів обирають альтернативні програми, такі як китайський застосунок Jieshuo, розроблений програмістом-ентузіастом. Попри те, що це робота однієї людини, Jieshuo перевершує деякі рішення, створені великими командами.

Зазначу, що скринридери допомагають не лише користуватися технологіями. А й уповільнити втрату зору людям зі схожими на моє захворюваннями. Це дуже важливо знати та використовувати. Умовно, якби я в школі чи коледжі знав про NVDA, яку розробляли якраз із 2009 року, мені б не довелося користуватися комп’ютером із лупою, напружуючи очі до виснаження. Пам’ятаю, як останні роки просто знімав окуляри, протирав сльози й далі працював, бо треба було. Очі б постійно не перенапружувалися, і хоча я б кардинально не змінив ситуацію, зараз мій зір міг би бути 5%.

«Я зрозумів, що власним прикладом популяризую незрячих». Про стереотипи і плани

Я часто стикаюся зі стереотипами. Нові знайомі майже завжди питають, як я користуюся комп’ютером, як готую їжу тощо. Я часто знайомлюся з людьми в інтернеті. І раніше майже не розповідав про свої проблеми із зором. Бувало, що згадував про це лише через кілька місяців спілкування або й зовсім не говорив. Думав, що це не має значення і нічого не змінить.

Є поширений стереотип, що люди з втратою зору здебільшого сидять удома, ніде не бувають, їжу їм ставлять в тарілці перед носом, а їдять вони руками. Насправді все зовсім інакше. Наприклад, сьогодні я приготував м’ясо по-французьки у духовці.

Багато незрячих бояться виходити з дому, не користуються тростиною, соромляться. Я теж спочатку боявся. Мій друг довго переконував мене придбати тростину, але сталося це аж у серпні 2024 року, коли я переїхав у Львів. Відкладав цю покупку з кількох причин:

1. Щоб правильно ходити з нею, потрібно пройти спеціалізовані курси.
2. Я соромився. Лякала думка зустріти на вулиці когось, хто знав мене раніше, коли я краще бачив. Не хочу, щоб мене жаліли.
3. У Трускавці мені здавалось, що я ще непогано орієнтуюсь в просторі. Та з переїздом у Львів я зрозумів, що це не так: у Трускавці я радше памʼятав вулиці та їхні особливості, ніж щось бачив.

Зараз я розумію, що ходжу з тростиною неправильно, але самостійно вчуся. Це для мене величезний прогрес. Раніше я ненавидів осінь і весну через дощі, болото й калюжі: завжди приходив додому брудним, бо не бачив, куди наступаю. Це було дуже неприємно. Із тростиною я легко обходжу калюжі й залишаюся чистим навіть у брудну погоду. Це справжній кайф — почуватися впевнено й акуратно, як усі.

Я планую розвиватися в бекенді, кодити на Python і залишитися жити у Львові. Наразі я вже не працюю в Inclusive IT і відкритий до нових проєктів.

Фото з навчань цифрових навичок

У 2024 році я долучився до неприбуткової громадської організації «Практика інноваційного досвіду», яка займається підвищенням доступності для незрячих: як через навчання, так і через розробку технічних рішень. Сподіваюсь бути максимально корисним там.

Також я в процесі запису курсу про роботу з комп’ютером і використання NVDA для незрячих. Хочу створити серію якісних відеоуроків, кожен — на 30-45 хвилин. Я викладаю цифрові навички незрячим індивідуально та в групах, для різної аудиторії — від дітей до людей за 40 років, із різним рівнем володіння технікою. Це поза роботою, нині запит на викладання вищий, ніж можливості. Сподіваюсь, такі відео допоможуть тим, хто не може долучатися до занять офлайн.

Я спілкуюся в групах, де є незрячі люди, які користуються комп’ютером з озвученням десятиліттями. Вони займаються музикою, монтажем відео та іншими завданнями. Тобто це досвідчені користувачі цифрових рішень. Та навіть для них деякі речі, які мені здаються базовими, стають відкриттям. Тож сподіваюся, що такі відеоуроки будуть корисними навіть для професіоналів.

Відео я планую викладати безоплатно, бо насправді саме завдяки небайдужим людям наше ком’юніті людей із втратою зору отримує багато корисного.